Статті

День Закупівельника

6
157

День добігає кінця і вже можна трішки змістити фокус своєї уваги із робочих питань. А сьогодні, до речі, день закупівельника і хоча це свято ще не набрало статусу офіційного, але для закупівельної спільноти цей день має своє значення. Звісно, що тільки закупівельники, які щодня знаходяться у процесі забезпечення своїх підприємств необхідними товарами, роботами та послугами можуть до кінця зрозуміти наскільки це важка та важлива праця. І день присвячений закупівельникам, як раз символізує, з одного боку, вагомість внеску кожної уповноваженої особи в розбудову України, а з іншого єдність усієї спільноти, яка разом зустрічає та переборює усі перепони, які трапляються на шляху.

Безперечно становлення закупівельного напряму в державі не відбулось одразу, це був довгий шлях, на якому одна форма організації процесів змінювала іншу, поки все не дійшло до електронної системи та взагалі туди, де ми знаходимось зараз. І сьогодні можна трішки згадати про те, що було зроблено всіма тими, хто мав відношення до закупівель.

Закупівлі тільки для установ, які фінансувались із бюджети почались відразу після отримання незалежності, тоді формувалось єдине державне замовлення, яке спочатку було відповідальністю Мінекономіки, потім Президента. І на початку замовники самостійно на свій розсуд обирали підприємства-виконавців, з якими укладали прямі договори.

У 1993 році Кабміном була прийнята постанова, яка встановлювала правила конкурентних закупівель, проте лише для іноземних-виконавців. Тобто на внутрішньому ринку все ще можна було купувати на пряму.

А вперше, обов’язок відбирати постачальників з’явився лише у 1996 році, коли вступив в дію Закон України «Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб», який прийняли, до речі, за рік до того.

Знадобилось ще 4 роки, щоб розробити більш-менш конкурентні процедури та прописати під них правила щоб державне замовлення все ж реалізовувалось на основі відбору. Це був 2000 рік, хто пам’ятає паперовий «Вісник держаних закупівель», у ньому потрібно було оприлюднювати інформацію про закупівлі починаючи саме відтоді.

Ще три роки пішло на розробку правил що стосувались предмета закупівлі. Новації продовжувались, сфера по-трохи змінювалась, але аж до 2016 року зберігались паперові закупівлі зі своїми плюсами і мінусами.

25 грудня 2015 року Верховна Рада прийняла новий Закон «Про публічні закупівлі». Цей нормативно-правовий акт ознаменував перехід до нових закупівель, які в 2016 році почали проводитись через механізми Prozorro.

Ця система постійно вдосконалюється, змінюється законодавства та технічна реалізація процесів, чого вартує тільки запуск електронного каталогу. І залишається лише здогадуватись що цікавого несе нам майбутнє. Але сподіваємось, що буде тільки краще, а зараз бажаємо, аби ваші закупівлі проходили без ускладнень, аби ви завжди знаходили баланс у вимогах до учасників, вчасно приймали правильні рішення та не зупинялись у саморозвитку в цій сфері.

пов'язані статті