Замовник звернувся до суду щодо розірвання договору на підставі вимоги ДАСУ: чи вбачає суд підстави для розірвання договору

Постанова Північного апеляційного господарського суду по справі № 920/33/25 від 12.08.2025

Обставини справи: Державна установа «Інфраструктура Сумщини» (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - відповідач) про розірвання договору №2Е-МД/2610 з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Сумського району Сумської області від 06.02.2023 зі строком дії до 30.11.2025. 

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог Управління Північно-Східного офісу Держаудителужби в Сумській області, зазначених у Висновку про результати моніторингу закупівлі UA-2022-09-30-005779-а від 24.02.2023 в частині розірвання укладеного за результатами торгів договору з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Сумського району Сумської області від 06.02.2023 Nє 2E-МД/2610 та зважаючи на те, що Договір не містить умов щодо дострокового його розірвання в односторонньому порядку окрім випадків невиконання та неналежного виконання зобов`язань виконавцем (п. 7.2.1, 10.4 Договору), державна установа звернулася до суду з даним позовом.

Також позивач зазначив, що вимоги органу державного фінансового контролю є для позивача обов`язковими згідно з чинним законодавством, а договір не містить такої підстави для розірвання договору в односторонньому порядку як вимога контролюючих органів.

Господарський суд Сумської області рішенням від 05.05.2025 у справі №920/33/25 у задоволенні позову відмовив.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції дослідивши обґрунтування позовних вимог, встановив, що позивач не вказує на жодну з підстав, визначених договором, для розірвання договору, в тому числі не вказує на невиконання або неналежне виконання зобов`язань виконавцем, на відсутність подальшої потреби в закупівлі послуг, тощо. Також суд вказав, що позивачем не доведено наявності істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, та наявності чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір.

Із посиланням на висновки Верховного Суду у постанові від 18.10.2022 у справі №911/2183/21 вказав, що наявність висновку Державної аудиторської служби України не може вважатися істотною зміною обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір, та бути єдиною підставою для розірвання договору.

За викладених обставин суд зазначив, що наявність висновку Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Сумській області від 24.02.2023 про результати моніторингу процедури закупівлі №UA-2022-09-30-005779-а не може вважатися істотною зміною обставин, так як у відповідному висновку встановлено наявність порушень при проведенні процедури закупівлі, тобто тих, які фактично вже були наявні при укладенні договору.

Оскільки єдиною підставою для розірвання договору позивач визначив вимогу Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Сумській області, суд відмовив у задоволенні позову за його необґрунтованістю.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Державна установа «Інфраструктура Сумщини» звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 05.05.2025 у справі №920/33/25 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Позивач посилається на те, що судом неправильно тлумачено норму статті 564 ЦК України, адже, для розірвання договору з відповідачем, достатньо було застосувати норму визначену частиною 1 статті 651 ЦК України, у якій зазначено, що окрім підстав розірвання, передбачених договором, також є підстави його розірвання, передбачені законом та вказує, що таким законом є Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на те, що вимоги органу державного фінансового контролю (Висновок Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Сумській області про результати моніторингу закупівлі №UА-2022-09-30-005779-а від 24.02.2023) є для позивача обов`язковими згідно з чинним законодавством, договір не містить такої підстави для розірвання договору в односторонньому порядку як вимога контролюючих органів, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору.

Позиція апеляційного суду: за загальними умовами виконання зобов`язання, що містяться у статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів статті 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Отже, за змістом ст. 188 Господарського кодексу України, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Підстави для зміни або розірвання договору визначені статтями 651, 652 ЦК України, де за   загальним правилом, викладеним в частинах перших цих статей, зміна або розірвання договору допускається лише   за   згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої статті 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Вимогами статті 652 цього Кодексу унормовано, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору,   договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б   договір   або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору   у   відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його   розірвання, договір може бути розірваний,   а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений   за   рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони   за наявності одночасно   таких   умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Зміна договору   у   зв`язку з істотною зміною обставин допускається   за   рішенням суду   у   виняткових випадках, коли   розірвання   договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Зі змісту вказаної   норми   вбачається, що укладаючи   договір   сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору   можуть   виявлятись обставини, які не могли   бути   враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.

Таким чином, зміна договору за рішенням суду у зв`язку із істотною зміною обставин допускається лише   у   виняткових випадках та при   наявності   чотирьох  умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України,   при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи   договір, і на позивача покладений обов`язок довести належними та допустимими доказами у справі наявність всіх цих чотирьох умов.

При вирішенні спору про внесення змін до договору у зв`язку з істотною зміною обставин, мають   бути   досліджені обставини існування чотирьох   умов,   встановлених   частиною другою статті 652 ЦК України   (схожі   за   змістом позиції викладені в постановах Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.10.2018   у   справі №910/23585/17, від 15.04.2021 у справі №904/1007/20).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не наведено жодної обставини, якою сторони керувались при укладанні договору та яка змінилась у подальшому, не зазначено жодних обґрунтовувань і щодо істотності обставин, що змінилися.

Правові відносини, що склалися між сторонами у даній справі виникли на підставі договору від 06.02.2023 №2Е-МД/2610 з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Сумського району Сумської області, укладеного між позивачем та відповідачем, який за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.   

За договором підряду згідно частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Верховний Суд у постанові від 20.05.2020 у справі №909/240/19, вказав, що для правильного вирішення даного спору, судам необхідно з`ясувати обставини виникнення у замовника (позивача) права на відмову від договору підряду, яке відповідно до частини 2 статті 849 ЦК України не є безумовним і пов`язано із діями підрядника (своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим), з урахуванням умов укладеного між сторонами договору підряду та, відповідно встановити наявність чи відсутність підстав для стягнення збитків".

Позовна заява не містить жодного твердження або висновку про те, що відповідач несвоєчасно розпочав роботу або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її до строку стає явно неможливим.

Отже, підстав передбачених ст. 849 ЦК України для відмови замовника від договору позивачем не наведено.

В обґрунтування позовних вимог позивач, також, не вказує на жодну з підстав, визначених договором, для розірвання договору, в тому числі не вказує на невиконання або неналежне виконання зобов`язань виконавцем, на відсутність подальшої потреби в закупівлі послуг, тощо.

У постанові Верховного Суду від 18.10.2022 у справі № 911/2183/21 вказано, що наявність висновку Державної аудиторської служби України не може вважатися істотною зміною обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір, та бути єдиною підставою для розірвання договору.

Таким чином, наявність висновку Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Сумській області про результати моніторингу закупівлі №UА-2022-09-30-005779-а від 24.02.2023 не може вважатися істотною зміною обставин, так як ним лише встановлено наявність певних порушень при проведенні процедури закупівлі, проте вказані порушення не свідчать про наявність підстав передбачених статтями 652 ЦК України.