Постанова Північного апеляційного господарського суду по справі № 927/326/25 від 16.09.2025
Витяг з постанови суду: предметом позову у даній справі, яка переглядається, є, зокрема, визнання недійсною додаткової угоди №1 від 01.11.2022 до Договору №70/22 від 13.09.2022, укладеного між Батуринською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів імені Григорія Орлика Батуринської міської ради Ніжинського району Чернігівської області та Фізичною особою-підприємцем Шматком Олександром Миколайовичем, на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України як таких, що укладені з порушенням вимог пункту 4 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та підпункту 4 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Так, 13.09.2022 відповідачі уклали Договір про закупівлю товарів №70/22 за умовами якого ФОП Шматок О. М. зобов`язався поставити Батуринській ЗОШ товар - дрова паливні у строк до 20.12.2022.
01.11.2022 сторони уклали Додаткову угоду №1 до Договору, якою продовжили строк поставки товару до 31.12.2022.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України «Про публічні закупівлі».
Згідно з частиною 1 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
З аналізу положень Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається те, що вони є спеціальними нормами, які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, та повинні застосовуватися переважно щодо норм Цивільного кодексу України, які визначають загальну процедуру внесення змін до договору.
Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Аналогічні за змістом положення передбачені у підпункті 4 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 12.10.2022 №1178 (далі - Особливості), за приписами яких істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13) цих Особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Отже, вказані норми передбачають умови та можливість внесення змін до договору про закупівлю, зокрема й стосовно строку виконання зобов`язань лише, якщо сторони це прямо вказали в умовах договору або уклали додаткову угоду про це за взаємною згодою сторін вже після виникнення таких обставин (постанова Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).
При цьому вказані норми передбачають можливість внесення змін до договору про закупівлю (зміна істотних умов) щодо продовження строку виконання зобов`язань у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження (постанови Верховного Суду від 05.09.2018 у справі № 910/21806/17, від 06.06.2023 у справі № 910/21100/21).
Таким чином, об`єктивні обставини, що спричинили відповідне продовження, мають бути документально підтверджені і вони не обов'язково мають бути обставинами непереборної сили, засвідченими у вигляді сертифіката ТПП України.
Виходячи з аналізу наведених норм, зміна істотних умов договору про закупівлю, зокрема в частині продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань є правомірною виключно за вказаних вище умов і відбувається у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження; документально підтверджених обставин непереборної сили; документально підтверджених обставин затримки фінансування витрат замовника (правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 12.12.2024 у справі № 916/4679/23).
У пункті 11.4. Договору сторони погодили, що зміна істотних (основних) умов договору може здійснюватися за згодою сторін у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили.
Зміст листа ФОП Шматка О.М. від 31.10.2022 №50 свідчить про те, що обставинами, які зумовили необхідність продовження строку поставки товару, є поломка більшої частини транспортних засобів відповідача-1. При цьому жодних інших обставин, які могли б вплинути на виконання умов договору, у своєму листі відповідач-1 не навів.
Разом із тим, відповідач-1 не надав жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували як кількість належних йому транспортних засобів, так і сам факт їхньої поломки. Зокрема, відсутні документи, що засвідчують технічний стан зазначених транспортних засобів у період з моменту укладення договору до кінцевого строку поставки товару та неможливість їх експлуатації у цей період. Більше того, відповідач-1 самостійно зазначив, що вийшла з ладу більша частина транспортних засобів, що логічно передбачає наявність справних одиниць транспорту. Проте він не надав жодних обґрунтувань, чому доставка товару не могла бути здійснена за допомогою справних транспортних засобів, а також із залученням автотранспорту третіх осіб.
З огляду на наведене, відповідач-1 документально не підтвердив об'єктивних обставин неможливості здійснення поставки товару в обумовлений у Договорі термін, а отже і обставин, які спричинили продовження такого строку.
Крім того, суд враховує, що відповідно до статей 42, 44 Господарського кодексу України (чинного станом на дату виникнення спірних правовідносин) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі принципів комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17, а також у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі №910/2376/18.
Таким чином, відповідач-1 як суб`єкт господарювання, що здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, підписуючи з відповідачем-2 договір про закупівлю товарів (укладений за результатами переговорної процедури), усвідомлював, що кінцевою датою поставки товару є дата, визначена у Договорі, з огляду на що повинен був розумно оцінити цю обставину з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки. Тобто відповідач-1, підписавши 13.09.2022 Договір, погодив усі його істотні умови, зокрема, і щодо кінцевої дати поставки товарів - 15.10.2022.
За наведених обставин суд доходить висновку про обґрунтованість доводів прокурора про те, що оспорювана Додаткова угода №1 укладена за відсутності документального підтвердження об'єктивних обставин, що спричинили продовження строку поставки товару, що згідно з нормами цивільного законодавства є підставою для визнання його недійсним.